Тарасе, Тарасе...
Як важко піднятись, встати з колін і вдарити в дзвін.
Вдарити так, щоб навколо почули .
Так як бив Ти,що всі схаменулись .
Бракує Тарасе нам волі й любові,
Любові до Неньки й до рідної мови.
Все в нас забрали , та й похилили,
зазделегідь нам копають могили.
Що ж нам робити , кого нам шукати ?
Зле як немає , господаря в хаті!

Читаю я Твої рядки та й шукаю поради.
Де в цьому пеклі шукати нам правди?
Як нам цих ідолів злих подолати ?
Чим їх хрестити, чи благословляти?
Тяжко без Тебе, наш любий Кобзарю.
Та обіцяю, не впадем у жалю!
Я руки до крові буду збивати ,
та не дозволю Вкраїну цькувати!

Назар Пелешко